Мета дослідження – визначити вплив різних рівнів фізичної активності на психоемоційні показники студентів в умовах навчального процесу. Методологія дослідження ґрунтувалася на дванадцятитижневому емпірично-аналітичному спостереженні, проведеному на базі Ужгородського національного університету з 24 лютого до 16 травня 2025 року, у межах якого студенти проходили первинне, проміжне та підсумкове психодіагностичне обстеження за шкалами позитивного і негативного афекту та емоційного профілю настрою й виконували комплекс аеробних та загальнофізичних вправ різної інтенсивності. Протягом 12 тижнів регулярних фізичних вправ показники позитивного афекту у групі студентів з низькою активністю підвищилися з 22,8 до 27,1 бала, у студентів із середньою активністю – з 28,6 до 34,9 бала, а у високоактивної групи – з 33,4 до 40,2 бала. Одночасно відзначено послідовне зменшення негативного афекту: у малорухомих студентів – з 31,7 до 26,4 бала, у групі середньої активності – з 25,9 до 20,1 бала, у високоактивних – з 20,8 до 15,7 бала. Показники емоційних компонентів за шкалою настрою також продемонстрували виражене покращення: у групі високої активності напруженість знизилася до 41,2 бала, депресивність – до 39 бала, гнів – до 40,5 бала, а енергійність підвищилася до 65,3 бала, що стало найвищим результатом серед учасників. Дослідження підтвердило, що систематичні аеробні та загальнофізичні вправи протягом дванадцяти тижнів сприяли стійкому підвищенню позитивного ефекту, енергійності та зниженню емоційного дистресу у студентів незалежно від їхнього вихідного рівня рухової активності. Результати можуть бути використані викладачами фізичного виховання, тренерами та фахівцями зі спортивно-оздоровчих технологій для розробки ефективних програм занять, спрямованих на підтримання психоемоційної стабільності молоді в умовах навчального навантаження

афективні реакції; рівень рухової активності; аеробні вправи; показники настрою; дистрес; студенти; освітній процеc