Мета дослідження полягала у з’ясуванні особливостей зв’язку антропометричних характеристик легкоатлетів із результативністю у спринті, бігу на середні й довгі дистанції. Дослідження проводилося 6-10 квітня 2025 року на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, за участю 90 легкоатлетів чоловічої статі віком 18-24 роки, розподілених на групи спринту, бігу на середні та довгі дистанції, з оцінюванням антропометричних показників, контрольних бігових результатів і статистичних зв’язків між фізичними параметрами та спортивною результативністю. Отримані результати засвідчили, що антропометричний профіль, швидкість бігу, кореляційні зв’язки та регресійні предиктори мали дистанційну специфіку. Спринтери характеризувалися вищою масою тіла, окружністю стегна однієї ноги та часткою м’язової маси – 82,4 ± 6,8 кг, 62,8 ± 3,4 см і 47,8 ± 3,0 %, що відображало перевагу м’язово-силового компонента на коротких дистанціях. У стаєрів нижчі маса тіла, індекс маси тіла і жирова маса – 70,8 ± 5,7 кг, 22,6 ± 1,3 кг/м² і 9,8 ± 1,8 % – були пов’язані з економізацією тривалого бігу. Середня швидкість становила 8,63 ± 0,41, 5,71 ± 0,32 і 4,62 ± 0,28 м/с відповідно у групах спринту, середніх і довгих дистанцій. Кореляції показали зв’язок швидкості у спринті з м’язовою масою (r = 0,62), а у стаєрів – обернений зв’язок із жировою масою (r = -0,56). Регресійні моделі пояснили 51 %, 46 % і 49 % варіативності швидкості, підтверджуючи різну роль антропометричних чинників у кожній біговій спеціалізації. Результати підтвердили, що антропометричні чинники результативності відрізняються за біговою спеціалізацією: у спринті переважають м’язово-силові параметри, у довгих дистанціях – нижча жирова маса та економічніший тілобудовний профіль. Практично ці дані можуть використовувати тренери, викладачі легкої атлетики та фахівці зі спортивного відбору для уточнення дистанційної спеціалізації й індивідуалізації тренувального процесу

дистанційна спеціалізація; спринт; індекс маси тіла; тілобудова; стаєри; швидкісно-силова реалізація; витривалість