Зниження фізичної активності підлітків в умовах цифровізації та зростаючої навчальної зайнятості актуалізує необхідність розуміння механізмів формування стійкої мотивації до систематичних занять фізичною культурою у віковому періоді 11-18 років. Метою роботи стало виявлення та узагальнення психологічних детермінант, соціокультурних впливів та педагогічних засобів, які сприяють розвитку мотивації підлітків до фізкультурно-спортивної діяльності з урахуванням сучасних цифрових інструментів. Дослідження реалізовано через систематичний аналіз 43 рецензованих публікацій за період 2015-2025 років з міжнародних баз даних із застосуванням контент-аналізу, тематичної систематизації та порівняльного зіставлення ефективності різних педагогічних технологій. Аналіз психологічних чинників встановив, що внутрішня мотивація була ключовим предиктором щоденної фізичної активності підлітків, при цьому задоволення базових психологічних потреб опосередковувало приблизно 25 % впливу батьківської підтримки на рівень активності. Гендерні відмінності проявилися у тому, що хлопці демонстрували вищу орієнтацію на сприйняття фізичної компетентності та змагальність, тоді як дівчата більшою мірою цінували естетичні аспекти та соціальну взаємодію. Дослідження соціокультурних факторів виявило ієрархічну структуру впливів, де родинне середовище відігравало роль первинного агента соціалізації через механізми батьківських очікувань та моделювання поведінки, а підтримка однолітків та цифрові форми взаємодії створювали додаткові канали мотиваційного впливу. Аналіз педагогічних технологій продемонстрував, що гейміфіковані втручання на основі теорії самодетермінації тривалістю понад 12 тижнів збільшували помірно-інтенсивну фізичну активність, при цьому групові тренування виявляли сильніший ефект порівняно з індивідуальними формами. Результати дозволили розробити трирівневу систему рекомендацій для педагогів, тренерів та організаторів фізкультурно-спортивної роботи, що охоплює індивідуальну педагогічну взаємодію, організацію освітнього процесу та системні політики з акцентом на підтримку автономії, компетентності та соціальної приналежності підлітків. Практичне значення полягає у створенні доказової бази для розробки ефективних програм підвищення фізичної активності молоді з урахуванням вікових, гендерних та культурних особливостей

базові психологічні потреби; самодетермінація; цілепокладання; гейміфікація; автономія; цифрові інструменти